Комітети

slide-2

Чим плануєте займатися?

– Після 30 починають відвідувати думки «і що далі». Справа не в грошах, а чим займатися. Це не легко. Все життя провів у спорті. Це важко, таке відчуття, що в тебе все забрали. Я не був до цього готовий. Зараз легше, ніж рік тому, але до кінця не відійшов. Коли дивлюся ігри, як мої друзі ще грають, розумію, що і сам міг ще грати.

Чого вже встиг домогтися Андрій Воронін? Знаю, Ви відкрили дитячий центр?

– Друзі, гульки, веселощів, вечірки – це все добре, але до певного моменту. Потім все піде і треба щоб щось залишилося. Слава Богу, є будинок тут і в Німеччині (в Дюссельдорфі, – прим. Автора). «Чарівний світ» відкрили, який для дітей побудували. Є 4 велосипеди і мені цього вистачає. І поїсти теж, слава Богу. Більше мені нічого не треба.

Про тренерські курси не замислювалися?

– Коли дізнався, що Тимоха в останній вагон застрибнув, взимку на курси, я трохи образився на нього. Я питав: «Ти не міг мені сказати?», А він відповідав, що не знав про моє бажання. Звичайно, було б приємніше вчитися з тими, з ким грав. Знаю, що на курси пішли Шершун, Калініченко. Подивимося, якщо хтось цього року піде із знайомих, пішов би із задоволенням.

Але я не бачу себе тренером! Мені здається, що це не моє. Особливо головним тренером. Може, помічником… Досвід є, чомусь навчити зміг би чи підказати. Папери не завадять, мої друзі стають тренерами.

Було б круто возз’єднати тріо Ребров-Шевченко-Воронін.

– Ну чому ні? Все можливо (сміється). Тим більше один з нас вже тренує. А другий вже з ліцензією. Наступний тренер збірної України, думаю, буде Шевченко. Так, я так думаю… Поки не бачу альтернативи.

Син буде футболіcтом?

– Найголовніше, щоб він був хорошою людиною. Порядним, щоб не підлим. Тоді вже буду вважати, що щось зробив. Це моя особиста мрія, щоб він грав у футбол. Намагаюся докласти всіх зусиль, воджу на тренування. Займаюся з ним. Вийде чи ні – подивимося. Грає за місцеву команду. Через рік-півтора хочу його віддати в школу «Боруссії» (Менхенгладбах).

А чим би ви хотіли займатися?

– Я ніколи собі не уявляв життя без футболу. Або після футболу. Важко сказати. Я не бізнесмен, я не журналіст. Хто я – не знаю. Агент? Цікаво було б залишитися у футбольній сфері, займатися, приносити користь. Зараз бардаку досить у багатьох сферах.

Які матчі дивіться по телевізору? За якими командами стежите?

– Дивлюся Лігу Чемпіонів, Кваліфікацію до ЄВРО-2016, ігри Чемпіонату Світу. Стежу за «Баварією», «Барселоною». Звичайно, дивлюся гри української Прем’єр-ліги. І, звичайно, спостерігав за грою «Динамо» – «Шахтар» на фіналі Кубка України!

На вулицях Вороніна впізнають?

– Чесно кажучи, ще трохи впізнають. Були з дружиною в ресторані. Підходили, фотографувалися. І в Німеччині дізнаються, адже я довгий час там грав. Багато підходять, кажуть: «Незрозуміло, чому не грав за «Фортуну». Які проблеми з тренером?»

Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

– Як кажуть, будинок побудували, дерево посадили, сина треба виховати. Вважаю, що пройшов гарну спортивну життя. Так, я щаслива людина.